Чому Bitcoin Cash відокремився від Bitcoin?

Генезис поділу: Розуміння проблеми масштабованості Біткоїна

Біткоїн, представлений Сатоші Накамото у 2008 році, задумувався як "Пірингова система електронної готівки" (A Peer-to-Peer Electronic Cash System). Його інноваційний дизайн, що базується на розподіленому реєстрі (блокчейні) та криптографічному доказі виконання роботи (proof-of-work), обіцяв децентралізовану валюту, вільну від державного контролю та традиційних фінансових посередників. Однак у міру зростання популярності Біткоїна фундаментальне дизайнерське рішення почало створювати значні труднощі: ліміт розміру блоку.

Спочатку Сатоші Накамото впровадив обмеження розміру блоку в 1 мегабайт (МБ). Цей ліміт не був частиною оригінального протоколу, а був доданий у 2010 році як механізм запобігання спаму, щоб зробити економічно недоцільним наповнення мережі крихітними транзакціями. Протягом багатьох років це обмеження не створювало проблем, оскільки обсяг транзакцій у мережі був низьким.

Проте до середини 2010-х років популярність Біткоїна стрімко зросла. Оскільки дедалі більше людей почали користуватися Біткоїном, розмір блоку в 1 МБ став «вузьким місцем». Ось чому це стало проблемою:

• Обмежена пропускна здатність транзакцій: Блок розміром 1 МБ може вмістити лише обмежену кількість транзакцій, приблизно від 3 до 7 транзакцій за секунду (TPS). Порівняно з традиційними платіжними мережами, які обробляють тисячі TPS, потужність Біткоїна була вкрай обмеженою.
• Перевантаження транзакціями: Коли попит на транзакції перевищував пропускну здатність мережі, «мемпул» (mempool — місце, де перебувають непідтверджені транзакції) переповнювався.
• Зростання комісій за транзакції: Щоб стимулювати майнерів включити свою транзакцію в наступний блок, користувачі мусили пропонувати вищі комісії. Це призвело до формування «ринку комісій», де пріоритет надавався транзакціям з вищою оплатою, що значно підвищило середню вартість переказів.
• Повільний час підтвердження: Оскільки блоки часто були заповнені, підтвердження транзакцій могло тривати годинами або навіть днями, особливо під час пікового попиту або якщо користувачі обирали низькі комісії.

Ці проблеми прямо суперечили початковому прагненню Біткоїна бути швидкою та дешевою системою електронної готівки для повсякденного використання. Спільнота постала перед критичним вибором: як масштабувати Біткоїн для задоволення глобального попиту, не ставлячи під загрозу його основні принципи децентралізації та безпеки.

Основна незгода: Рішення для масштабування

Проблеми зростання мережі Біткоїна спровокували запеклі дебати в спільноті, які часто називають «Війною за розмір блоку» (Block Size War). Виникли два основні філософські табори, що відстоювали принципово різні підходи до масштабування:

Масштабування в мережі (Прихильники великих блоків — Big Blockers)

Прихильники масштабування «on-chain» вважали, що найпростішим і найефективнішим способом вирішення проблеми є безпосереднє збільшення ліміту розміру блоку. Їхні аргументи ґрунтувалися на ідеї, що оригінальне бачення Сатоші про «електронну готівку» потребує високої пропускної здатності та низьких комісій, чого можна досягти лише шляхом дозволу більшої кількості транзакцій у кожному блоці.

• Філософія: Послідовники цього погляду, яких часто називали «Big Blockers», вважали, що Біткоїн повинен еволюціонувати, щоб обробляти зростаючий попит безпосередньо у своєму основному блокчейні. Вони наголошували на простоті та прямолінійності, стверджуючи, що збільшення розміру блоку є природним прогресом.
• Переваги (на думку прихильників):
  • Збільшення пропускної здатності: Більші блоки дозволили б розміщувати більше транзакцій у кожному блоці, миттєво збільшуючи потужність мережі.
  • Нижчі комісії: Завдяки наявності більшого простору конкуренція за включення в блок зменшиться, що теоретично призведе до зниження комісій.
  • Простота: Це вважалося більш прямим і менш складним рішенням порівняно з методами поза мережею.
  • Реалізація візії: Вони вірили, що цей підхід відповідає ролі Біткоїна як прямої пірингової електронної готівки.
• Побоювання (висловлені опонентами):
  • Ризик централізації: Більші блоки вимагають більшої пропускної здатності каналів зв’язку, обсягу пам'яті та обчислювальної потужності для роботи вузлів (нод). Це могло б витіснити ентузіастів або незалежних операторів вузлів, що призвело б до появи меншої кількості великих і потенційно більш централізованих майнінг-пулів та повних нод.
  • Затримки розповсюдження: Більшим блокам потрібно більше часу для розповсюдження по мережі, що підвищує ризик виникнення «блоків-сиріт» (orphan blocks — блоків, знайдених майнерами, але не прийнятих мережею), що потенційно може знизити безпеку мережі.
  • Зростання розміру блокчейну: Блокчейн зростав би значно швидше, що потенційно ускладнило б завантаження та перевірку всієї історії для нових користувачів, ще більше впливаючи на децентралізацію.

Масштабування поза мережею (Прихильники малих блоків / SegWit)

Навпаки, інша значна частина спільноти, яку часто називали «Small Blockers» або «Core-розробниками», виступала за збереження відносно малого ліміту розміру блоку. Вони вважали, що головна цінність Біткоїна полягає в його неперевершеній децентралізації, безпеці та стійкості до цензури, які можуть бути підірвані надмірно великими блоками. Вони виступали за рішення «off-chain», де багато транзакцій відбуватимуться поза основним блокчейном, а в основному ланцюгу фіксуватимуться лише кінцеві результати.

• Філософія: Цей табір розглядав блокчейн Біткоїна як безпечний, незмінний «рівень розрахунків» (settlement layer) для високовартісних транзакцій, тоді як повсякденні мікротранзакції могли б ефективніше оброблятися на вторинних рівнях. Вони ставили децентралізацію та надійну безпеку вище за сиру швидкість транзакцій у головній мережі.
• Основні досліджені рішення поза мережею:
  • Lightning Network: Запропонована мережа платіжних каналів, яка дозволяє здійснювати миттєві та дешеві транзакції між сторонами без необхідності запису кожної транзакції в основний блокчейн. Тільки відкриття та закриття каналів транслюються в основну мережу.
  • Сайдчейни (Sidechains): Окремі блокчейни, розроблені для взаємодії з основним блокчейном Біткоїна, що дозволяють переміщувати активи між ними.
• Переваги (на думку прихильників):
  • Посилена децентралізація: Збереження малих розмірів блоків гарантує, що запуск повної ноди залишається доступним для широкого кола учасників, зміцнюючи децентралізацію мережі.
  • Покращена безпека: Менші блоки зменшують проблеми з розповсюдженням і потенційні вектори атак, пов’язані з дуже великими блоками.
  • Масштабна масштабованість: Рішення поза мережею, такі як Lightning Network, обіцяли пропускну здатність на порядки вищу, ніж будь-яке збільшення в основній мережі, без роздування блокчейну.
  • Інновації: Це стимулювало розвиток нових технологій, побудованих поверх Біткоїна.
• Побоювання (висловлені опонентами):
  • Складність: Рішення поза мережею вносять нові рівні складності та нові потенційні точки відмови або атаки.
  • Централізація в інших формах: Критики стверджували, що рішення на кшталт Lightning Network можуть призвести до централізації навколо великих платіжних хабів.
  • Не «електронна готівка»: Дехто вважав, що винесення транзакцій за межі мережі відхиляється від оригінального бачення Біткоїна як прямої пірингової грошової системи, перетворюючи його більше на «цифрове золото» або розрахунковий актив.

Segregated Witness (SegWit): Компроміс і Каталізатор

У розпал цих гарячих дебатів з'явилася конкретна пропозиція, яка стала центральною точкою розбрату: Segregated Witness, або SegWit. Розроблений контриб'юторами Bitcoin Core, SegWit мав на меті досягти помірного збільшення пропускної здатності транзакцій, одночасно виправивши критичний недолік протоколу, відомий як «пластичність транзакцій» (transaction malleability), що перешкоджав розробці рішень поза мережею, таких як Lightning Network.

Що робить SegWit:

• Відокремлює дані свідка (Witness Data): SegWit фактично «сегрегує» (відокремлює) підписи транзакцій (дані свідка) від самих даних транзакції. Ці дані підпису зазвичай становлять значну частину розміру транзакції.
• Ефективне збільшення місткості: Завдяки переміщенню даних свідка в окрему структуру, вони більше не враховуються в «ліміті розміру блоку» в 1 МБ за старою схемою. Замість цього було введено новий ліміт «ваги блоку» (4 мільйони одиниць ваги). Це фактично дозволило вмістити більше транзакцій у блок, збільшивши місткість мережі приблизно в 1,7–2 рази, залежно від типу транзакцій.
• Виправляє пластичність транзакцій: До SegWit зловмисник міг дещо змінити ID транзакції до того, як вона буде підтверджена, навіть не змінюючи самих деталей транзакції. Це робило побудову залежних транзакцій (як у Lightning Network) дуже складною. Відокремлення підписів у SegWit вирішило цю проблему.

Чому SegWit викликав суперечки:

Незважаючи на технічні переваги та той факт, що це був «софтфорк» (зворотно сумісне оновлення, тобто старі вузли могли продовжувати роботу без оновлення, хоча вони не перевіряли б транзакції SegWit повністю), SegWit зіткнувся зі значним опором з боку табору прихильників великих блоків:

• Недостатня місткість: Вони вважали збільшення потужності занадто малим для вирішення довгострокових потреб у масштабуванні та розглядали його як тимчасову «латку», а не фундаментальне рішення.
• Зайва складність: Вони стверджували, що зміни в протоколі занадто складні та вводять нові змінні, тоді як було б достатньо простого збільшення розміру блоку.
• Зміна акцентів: Багато хто відчував, що SegWit був навмисним кроком, щоб перетворити Біткоїн на розрахунковий рівень, а не на систему електронної готівки, ставлячи децентралізацію та наратив про «цифрове золото» вище за повсякденну корисність.
• Політичні наслідки: Впровадження SegWit стало вкрай політизованим, переплітаючись із боротьбою за владу між різними командами розробників, майнінг-пулами та бізнесом.

Шлях до хардфорку: Хронологія розбіжностей

Дебати про масштабування не були раптовим вибухом, а тривалим конфліктом, що охоплював кілька років і поступово загострювався, поки не завершився розколом.

• Початок 2010-х: Почали з'являтися дискусії про ліміт розміру блоку, спочатку суто теоретичні.
• 2015 рік: «Війна за розмір блоку» загострилася. З'явилися різні пропозиції щодо збільшення блоку, такі як Bitcoin XT (2 МБ), Bitcoin Classic (2 МБ, потім регульований) та Bitcoin Unlimited (гнучкий розмір блоку на основі вподобань майнерів). Жодна з них не отримала широкого консенсусу.
• 2016 рік: Розробники Bitcoin Core офіційно запропонували SegWit. Він отримав значну підтримку від багатьох девелоперів та користувачів, але зустрів рішучий опір майнерів та компаній, близьких до філософії «великих блоків».
• Травень 2017 року: Було укладено «Нью-Йоркську угоду» (NYA), також відому як SegWit2x. Це була спроба компромісу між ворогуючими сторонами. Пропонувалося:
  1. Активація SegWit (софтфорк).
  2. Проведення окремого запланованого хардфорку для збільшення блоку до 2 МБ через три місяці.
  • Хоча багато компаній та майнерів спочатку підписали угоду, NYA не мала підтримки розробників Bitcoin Core та великої частини спільноти користувачів. Критики вважали хардфорк на 2 МБ небезпечним, поспішним і загрозою децентралізації.
• Липень 2017 року: З наближенням терміну активації SegWit і відсутністю консенсусу щодо хардфорку 2 МБ, прихильники великих блоків зрозуміли, що їхнє бачення навряд чи буде прийнято в основній мережі Біткоїна.
• 1 серпня 2017 року: Відбувся хардфорк, у результаті якого з'явився Bitcoin Cash. Група розробників, майнерів та представників бізнесу на чолі з такими фігурами, як Роджер Вер та Джихан Ву, вирішила втілити свою візію великого блоку. Вони форкнули блокчейн Біткоїна, створивши новий окремий ланцюг з іншими правилами. Це фактично створило дві різні криптовалюти: Bitcoin (BTC) та Bitcoin Cash (BCH).
  • Механіка хардфорку: Хардфорк — це незворотна розбіжність у протоколі блокчейну. Він вимагає від усіх вузлів та користувачів оновлення до нових правил. Якщо оновлюються не всі, ланцюг розщеплюється. У момент форку Bitcoin Cash кожен власник Біткоїна (BTC) автоматично отримав еквівалентну кількість Bitcoin Cash (BCH) у новому ланцюгу.

Візія та особливості Bitcoin Cash

Bitcoin Cash народився з бажання безпосередньо впровадити підхід масштабування в мережі, маючи на меті відновити початкову місію Біткоїна як глобальної пірингової системи електронної готівки. Його прихильники вірили, що лише значне збільшення розміру блоку дозволить мережі досягти необхідної пропускної здатності та низьких комісій.

Ключовими особливостями та філософськими засадами Bitcoin Cash на момент створення були:

1. Значно більший розмір блоку

• Миттєвий ефект: Bitcoin Cash запустився з лімітом розміру блоку 8 МБ (суттєве зростання порівняно з 1 МБ у BTC). Пізніше, у травні 2018 року, його було збільшено до 32 МБ.
• Мета: Забезпечити достатню місткість транзакцій, знизити комісії та гарантувати швидке підтвердження. Прихильники бачили майбутнє, де BCH зможе обробляти мільйони транзакцій на день.
• Обґрунтування: Big Blockers стверджували, що можливості обладнання (канали зв'язку, сховища даних) розвинулися достатньо, щоб легко справлятися з більшими блоками без суттєвої централізації.

2. Відмова від SegWit

• Bitcoin Cash свідомо не впроваджував SegWit. Прихильники вважали SegWit занадто складним рішенням, яке не вирішує проблему розміру блоку фундаментально і відволікає увагу від «справжнього» рішення.

3. Алгоритм підстроювання складності (DAA)

• Контекст: Хардфорки часто стикаються з проблемою коливання потужності хешування (hash power) відразу після розколу. Якщо більшість майнерів залишається на оригінальному ланцюгу, новий ланцюг може постраждати від дуже повільного видобутку блоків.
• Початкове рішення (EDA): Спочатку Bitcoin Cash впровадив алгоритм екстреного підстроювання складності (EDA). Це дозволяло складності майнінгу знижуватися набагато швидше, ніж за звичайний 2-тижневий період Біткоїна. Хоча це допомогло ланцюгу вижити, це призвело до нестабільності та нерівномірного видобутку блоків.
• Покращене рішення (DAA): Через нестабільність, спричинену EDA, у листопаді 2017 року Bitcoin Cash замінив його на більш досконалий алгоритм підстроювання складності (DAA), який мав на меті стабілізувати інтервали між блоками до 10 хвилин.

4. Надійний захист від повторного відтворення (Replay Protection)

• Критичним компонентом хардфорку є «replay protection». Без нього транзакція, дійсна в одному ланцюгу, могла б бути дійсною і в іншому. Це означає, що якби ви намагалися відправити BCH, ця ж транзакція могла б бути «відтворена» в мережі BTC, що призвело б до випадкової відправки і ваших BTC теж. Bitcoin Cash впровадив сильний захист, гарантуючи роздільність транзакцій.

Наслідки та еволюція Bitcoin Cash

Хардфорк 1 серпня 2017 року викликав негайну реакцію на ринку та в спільноті.

Сприйняття ринком та поділ спільноти

• Початкова волатильність: Після форку BCH швидко набрав значну вартість, але ціна сильно коливалася. Всі власники Біткоїна отримали рівну кількість BCH, що призвело до безпрецедентної за масштабами події розподілу активів.
• Гостра риторика: Розкол посилив напруженість. Прихильники BCH стверджували, що вони є «справжнім Біткоїном», тоді як прихильники BTC часто зневажливо називали BCH «Bcash», наголошуючи на мережевому ефекті, безпеці та перевіреній репутації оригінального Біткоїна.
• Нова екосистема: Bitcoin Cash почав розбудовувати власну екосистему, залучаючи розробників, гаманці, біржі та мерчантів, які вірили в його місію.

Наступні форки: Bitcoin SV

Дебати про масштабування не закінчилися створенням Bitcoin Cash. Всередині самої спільноти BCH виникли розбіжності щодо оптимального розміру блоку та дорожньої карти розвитку. Це призвело до ще одного великого хардфорку в листопаді 2018 року, який розділив Bitcoin Cash на два ланцюги:

• Bitcoin ABC (зараз переважно Bitcoin Cash, BCH): Ця гілка продовжила шлях розвитку з блоком 32 МБ та впровадженням нових функцій.
• Bitcoin SV (BSV): Під керівництвом Крейга Райта та Келвіна Ейра, Bitcoin SV («Satoshi’s Vision») виступав за ще більші блоки (спочатку 128 МБ, потім повне зняття ліміту) та суворе дотримання оригінального протоколу Сатоші.

Поточний статус

Сьогодні Bitcoin Cash (BCH) продовжує працювати як окрема криптовалюта зі своєю активною розробкою, мережею майнерів та базою користувачів. Він залишається вірним своїй стратегії масштабування «on-chain» через великі блоки. Хоча він не досяг ринкової капіталізації чи такого поширення, як Біткоїн (BTC), він зайняв свою нішу як мережа з низькими комісіями та швидкими підтвердженнями.

Історія двох блокчейнів: Порівняння філософій

Форк Bitcoin Cash від Біткоїна — це не просто технічна суперечка; це втілення двох принципово різних філософій масштабування децентралізованої цифрової валюти.

Bitcoin (BTC) — Підхід «Цифрове золото» / Рівень розрахунків

• Основний фокус: Децентралізація, безпека, стійкість до цензури та незмінність.
• Стратегія масштабування: Пріоритет рішенням поза мережею (Layer 2), таким як Lightning Network. Основний блокчейн розглядається як фундамент для великих або менш частих транзакцій.
• Візія: Бути глобальним засобом збереження вартості («цифровим золотом») та базовим шаром для багаторівневої фінансової системи. Малі блоки вважаються критично важливими для того, щоб кожен міг запустити повну ноду.
• Компроміси: Вищі комісії в основній мережі та повільніші підтвердження для окремих транзакцій на першому рівні.

Bitcoin Cash (BCH) — Підхід «Електронна готівка»

• Основний фокус: Висока пропускна здатність, низькі комісії та пряма пірингова функціональність.
• Стратегія масштабування: Пріоритет масштабуванню в самій мережі через великі блоки. Блокчейн має бути здатний обробляти величезну кількість транзакцій безпосередньо.
• Візія: Бути засобом обміну для повсякденних транзакцій. Великі блоки вважаються необхідними для досягнення доступності та масштабованості для всіх.
• Компроміси: Великі блоки потребують більше ресурсів для повних нод, що, на думку критиків, може призвести до централізації мережі з часом.

Уроки форку

Форк Bitcoin Cash є глибоким кейсом для вивчення динаміки децентралізованого управління та викликів, пов'язаних з еволюцією глобального протоколу без центральної влади. Кілька ключових уроків можна винести з цієї історичної події:

• Виклики децентралізованого управління: Навіть у системі без лідера розбіжності щодо фундаментальних принципів можуть призвести до роздроблення. Оскільки немає «генерального директора», консенсус є першочерговим, але його неймовірно важко досягти у спірних питаннях.
• Важливість спільноти та консенсусу: Хардфорки потребують переважної підтримки для плавної адаптації. Коли значна частина спільноти не згодна з обраним шляхом, поділ ланцюга стає неминучим результатом.
• Сила ідеології: Дебати про масштабування були не суто технічними, а глибоко ідеологічними. Обидві сторони вірили, що вони захищають справжнє бачення Сатоші.
• Інновації проти стабільності: Форк підкреслив напруженість між бажанням швидких інновацій та необхідністю підтримувати стабільність і основні принципи (децентралізацію).
• Ринкова динаміка та мережевий ефект: Після форку ринок відіграв вирішальну роль у валідації підходів. Біткоїн (BTC) зберіг домінуючу позицію, продемонструвавши силу свого мережевого ефекту.
• Тривала природа хардфорків: Як тільки хардфорк відбувається, він створює два окремі активи та екосистеми. Хоча оригінальний ланцюг зазвичай зберігає бренд, новий ланцюг може побудувати свою спільноту, доводячи, що ринок може підтримувати кілька конкуруючих візій.

Форк Bitcoin Cash залишається визначальним моментом в історії криптовалют, свідченням складності децентралізованої еволюції та постійним джерелом дискусій про майбутній напрямок розвитку цифрових грошей.